155-річчя від дня народження Лесі Українки
#ХДНБ ім. В. Г. Короленка
25 лютого світ відзначає 155-річчя від дня народження видатної української поетеси, драматургині та громадської діячки Лесі Українки
Ми звикли бачити її суворий погляд на портретах у шкільних класах, сприймати її крізь призму хрестоматійного образу «хворої дівчинки» або забронзовілої «дочки Прометея». Проте за цим фасадом губиться жива, неймовірно сильна жінка, яка ненавиділа, коли її жаліли, й зневажала шаблонне сприйняття української культури як виключно селянської.
25 лютого світ відзначає 155-річчя від дня народження видатної української поетеси, драматургині та громадської діячки Лесі Українки. Мало хто замислюється над тим, що Лариса Косач (таке її справжнє ім’я) була аристократкою духу, яка ненавиділа слово «біда» і зневажала жалість до себе. Вона не мала офіційних дипломів і ніколи не сиділа за шкільною партою, проте її домашня освіта дала б фору будь-якому університетському професору. Її «аудиторіями» стали бібліотеки Європи та Єгипту, а викладачами — найкращі мислителі епохи. Знання понад дев’яти мов дозволяло їй вільно почуватися у будь-якому куточку світу, вписуючи українську культуру у світовий контекст.
Саме за кордоном, далеко від дому, гартувався її характер.
Ким була ця жінка поза літературою? Справжня естетка і модниця, вона рішуче руйнувала стереотип про те, що українська письменниця має бути вбрана виключно у скромну свитку. Леся обожнювала гарний одяг, слідкувала за європейськими журналами мод і часто сама придумувала собі фасони, якщо кравчині не могли втілити її задум. У її листах можна знайти описи тканин, прохання надіслати мереживо чи оксамит. Лариса Косач вміло поєднувала західні тренди з українським національним вбранням задовго до того, як це почали робити сучасні дизайнери.
Іншою гранню її генія була сміливість, що межувала з зухвалістю. Вона стала першою жінкою у світовій літературі, яка наважилася переписати легенду про Дон Жуана. У своїй драмі «Камінний господар» вона зробила неймовірне: перетворила легендарного спокусника на жертву власних амбіцій та жіночої маніпуляції. Це був інтелектуальний виклик усьому тогочасному суспільству, де жінкам відводилася другорядна роль.
А її листи — це окремий вид мистецтва, де вона постає дотепною, іронічною та іноді різкою сатирикинею, яка вміла влучно пожартувати й над собою, і над світом.
І, звісно, не можна оминути увагою її найвідоміший шедевр — «Лісову пісню». Ця історія народилася не просто з любові до волинського фольклору, а з глибокої туги за домом під час перебування на Кавказі. Леся написала цю драму-феєрію на одному диханні, всього за кілька днів, виливаючи на папір спогади дитинства про таємничі ліси.
У фондах Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка є видання, які розкривають різні епохи життя її текстів та дозволяють доторкнутися до історії.
Радимо вам звернути увагу на раритетний примірник драми-феєрії «Лісова пісня», виданий у Харкові 1937 року. Ця книга вже сама стала частиною історії, адже вийшла у складні часи й зберегла для нас красу Лесиного слова.
Якщо ж ви шукаєте видання з особливою енергетикою, подивіться на «Камінного господаря» 1965 року. Унікальну цінність для бібліофілів становить дарчий напис на ньому від відомої педагогині та журналістки Марії Пастернак.
А справжнім скарбом для тих, хто прагне осягнути весь масштаб її генія, стане найсучасніше «Повне академічне зібрання творів» у 14 томах, видане 2021 року, в якому її творчість представлена без радянських цензурних виправлень.
Для тих, хто хоче почути «живий голос» поетеси, ми радимо звернути увагу на сучасне видання «Листи: 1876–1897» (2016), упорядковане В. Прокіп, де Леся постає живою людиною, що ніколи не боялася іронізувати над собою.
Сторінка бібліотеки у Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/p/1Z6rA4rBJF/
Офіційний сайт: https://korolenko.kharkov.com/